Праця і всебічний розвиток особистості

Зміст роботи «Праця і всебічний розвиток особистості»

Вступ

  1. Психологія і трудове виховання.
  2. Праця і всебічний розвиток особистості.
  3. Психологічні особливості трудової діяльності
  4. Залучення школярів в трудове самовиховання.
  5. Роль і місце педагога в трудовому вихованні школярів

Висновки
Список літератури

Вступ

Великі вимоги до людини пред’являють результати праці. Таким чином, вимоги предмету, знарядь, умов і результатів праці є найважливішою умовою розвитку особистості людини в процесі трудової діяльності. Другою умовою розвитку особистості людини під впливом праці є доцільна діяльність самого суб’єкту. Перетворюючи предмет праці, створюючи суспільно цінні продукти, вона перетворює себе. Для найбільш повного використання можливостей, що розвиває праця, вони повинні бути доповнені діяльністю старших – навчанням і вихованням. Діяльність вихователя є третьою умовою розвитку особистості в процесі праці. В усіх видах праця формує таку важливу якість особистості, як практичність.

Людина з цією якістю вільно орієнтується на виробництві і в побуті, беручи участь в колективній праці. Індивід пізнає не тільки інших, але і себе: хто він є, яку цінність представляє для інших, що він спромагається. Діти, як показали психологічні дослідження, погано знають себе, свої можливості, своє положення в колективі.

В наслідок трудової діяльності діються істотні зміни. Передусім змінюється його відношення до себе, а після цього і відношення колективу і педагогів. В психології зібрано багато фактів, які показують, що трудова діяльність побуджається тим, на скільки високі її результати. Із цим пов’язане формування таких мотивів, як особиста значимість праці, свідомість її суспільної значимості, притязання на понад високий рівень досягнень в праці.

Праця грає велике значення в розвитку хисту учня. Хист розвивається, головним чином, в умовах провідної діяльності: в дошкільному віці — в грі, в молодшому і середньому шкільному віці – в навчанні, в юнацькому – в професійно-трудовій підготовці. Формування хисту здійснюється в тій чи іншій діяльності.

В процесі праці, наприклад, розподіл уваги стає понад широким, а його переключення понад швидким. Велика роль праці в розвитку мислення. По мірі оволодіння трудовими навичками розвиваються його нові форми: технічне, практичне, логічне.

В процесі праці і спілкування з іншими членами трудового колективу діється розвиток почуттів. Вмикаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє подання про себе і про навколишній світ. Радикальним образом змінюється і самооцінка. В процесі спілкування і оволодіння новими знаннями формується світогляд школяра. Робота в колективі розвиває соціалізацію особистості дитини. Розвиток хисту, почуттів і мислення робить особистість дитини понад гармонійною. Отже, праця є найважливішим чинником, що впливає на розвиток особистості дитини.

1. Психологія і трудове навчання

Як і в будь-якій іншій справі, в процесі виховання є ще невикористані резерви. Над їх розвитком працюють педагогічні колективи, соціологи.

Особлива роль в цьому відношенні належить психологічній науці. В психологічних знаннях в узагальненому виді відбиті уже знання психологічних закономірностей навчання і виховання, формування особистості дитини на різноманітних вікових етапах, в умовах різноманітних видів діяльності ( гра, навчання, праця), істотні зв’язки в сфері педагогічних і психологічних явищ.

Психологічна наука накопичила чимало цінних фактів, використання яких спромагається збагатити зміст і організацію трудової і виробничої праці школяра, повніше використати резерв його особистості, забезпечити в трудовому вихованні систему і тим самим підвищити ЇЇ виховну цінність.

Про можливості психології у галузі трудового навчання і виховання багато каже самий перелік проблем, що вивчаються нею. Назвемо деякі з них.

Передусім тут треба виділити проблему головного психологічного “ядра” в трудовій підготовці школярів. Таке “ядро”, як показали дослідження Т.В.Кудрявцева, Е.А.Ферапонової та інших психологів,складають формування загальнотрудових вмінь інтелектуального характеру, уміння виконати завдання не тільки індивідуально, але і в умовах сумісної праці, розвиток позитивної мотивації праці школярів, їх творчого хисту та інших якостей особистості, важливих для фахового самовизначення школярів. Оскільки творчість є чималим проявом людини, психологи шукають оптимальні психологічні знання в узагальненому вигляді, психологічні закономірності навчання і виховання, формування особистості дитини на різноманітних вікових етапах, в умовах різноманітних видів діяльновті ( гра, навчання, праця), істотні зв’язки в сфері педагогічних шляхів і засоби заохочення школярів до творчої праці.

Особливо важливим в трудовому навчанні школярів є мотиви, які спонукають дітей працювати. Саме з мотивами пов’язане формування відношеннядо праці, як до головної цінності.

Багато уваги психологи приділяють вивченню психологічного змісту трудової діяльності професіоналів і складанню на цій основі професіограм. В багатьох випадках психологічні знання використовуються з еврістичними цілями для пояснення механізмів ефективності тих чи інших засобів навчання і виховання для передбачення результатів їх застосування.

У вигляді такого механізму спромагаються виступати мотив, потреба, інтерес, самооцінка. Різні психологічні знання використовуються з ціллю об’єднання психологічно складних трудових цілей і засобів дії, а також засобів навчання і виховання. Педагогу необхідно засвоїти загальні закономірності розвитку особистості.

Особистість формується під впливом виховання, соціалізації та самовиховання.

Особистість – результат взаємодії зовнішніх впливів з внутрішніми умовами індивідуума, до яких відносяться його спрямованість, здібності, характер та інші особисті властивості.

Познайомимось із тим, як психологи досліджують психологічний зміст трудового виховання, зокрема, формування всебічно розвиненої особистості засобами праці. По яких показниках судить психолог про зміни, що відбуваються у вигляді особистості під впливом праці?

Передусім по діях і поступках людини, по зміні результативності її праці, по її відношенню до праці, до свого колективу, по змінах в її потребах, інтересах, самооцінці і вимогах. Психіка працюючої людини, особливо її відношення до праці, дуже помітно проявляються в продуктах її діяльності.

Як школяр реагує на невдачі і успіхи в праці, на оцінку якості його роботи, коли його особові інтереси зіткаються із суспільними.

Найбільш поширеними засобами дослідження психологічних проблем трудового виховання є спостереження, експеримент, опитування, тести.
За допомогою досліджень вивчаються важливі, в будь – якому виді праці, риси характеру:

  • уважність,
  • самостійність,
  • охайність і ряд інших.

Використовується воно також для дослідження взаємовідносин в дитячому колективі. Багатим джерелом психологічних знань є експеримент.

Проте його використання пов’язане з великими труднощами, по-перше, зміни в особистості діють поступово, а дослідник не завжди має час. По-друге, зміни в особистості є функцією не одного, а багатьох чинників, діючих в умовах трудового виховання. Внаслідок проведеного експерименту було встановлено, що суспільна мотивація трудової діяльності підсилює інтерес дітей до праці.

Іншим різновидом експерименту є розроблена методика самооцінки через рівняння себе з іншими. Результати цього рівняння людині не байдужі: вона ними задоволена або не задоволена, заспокоєна або починає турбуватися.

Цю методику застосовували для вивчення відношення досліджуємого до своїх досягнень в трудовій діяльності, а також для вияву змін в цьому відношенні при переході до інших видів діяльності, наприклад, від навчальної до трудової.

Для цього досліджуваним пропонується порівнювати свої успіхи з успіхами інших учнів. Таким чином, кожний оцінює не тільки інших, але і самого себе, бо одних учнів він разміщував вище себе. Але ця самооцінка проводиться не прямо, а у непрямий спосіб. На основі відповідей досліджуваних, після цього визначаються рангові місця досліджуваного у самооцінці.

Для вияву основних тенденцій в поведінці, що досліджується ( наприклад, типових мотивів трудової діяльності чи вибору фаха, престижності різноманітних фахів серед дітей одного і того ж віку тощо) широко використовується анкетування, успіх якого залежить від компетентності укладача анкети в проблематиці, що вивчає. Наприклад, при вивченні основних мотивів трудової діяльності старшокласників, за допомогою закритої анкети, складають перелік найбільш поширених мотивів до праці. Для цього вивчається література по психології дитячої праці.

В анкеті передбачається можливість самостійної відповіді по заданому питанню. В ряді випадків в анкету включається шкала полярних балів, що вимагає оцінки привабливості для умови, що опитує тієї чи іншої праці чи фаха, що пропонує шкала:

  • дуже подобається – 6;
  • подобається – 5;
  • більше подобається, ніж не подобається – 4;
  • більше не подобається, ніж подобається – 3;
  • не подобається – 2;
  • дуже не подобається – 1.

При анкетуванні дуже важливо забезпечити відвертість відповідей учнів, що опитуються. Це досягається продуманим інструктажем, в якому називається ціль дослідження і його наукова важливість, а також гарантується конфіденційність. Але вадою анкет є те, що одержані за їх допомогою дані не припускають диференційованого аналізу, що не дозволяє віднести відповіді з реальною поведінкою досліджуваних, перевірити вірогідність їх відповідей.

Для психологічного вивчення особистості школяра широко застосовується метод узагальнення незалежних характеристик, запропонованих психологом К.К.Платоновим. він передбачає збирання і узагальнення відомостей проособистості, що одержують різними особами при спостереженні за ними в різноманітних видах діяльності. В різноманітних умовах загальні властивості і якості особистості ( моральні якості, риси характеру, темперамент) проявляються по-різному, тому відомості збираються від різноманітних осіб. Оцінки цих лдюдей будуть різні. Це є достоїнством даного засобу, що дозволяє понад повно охарактерихзувати особистість, визначити їй зону ближчого розвитку, визначити їй подальші шляхи розвитку.

Для вивчення направленості особиситості, її мотивів, інтересів, здібностей інколи застосовують проективний засіб (тест на завершення незавершених пропозицій, зображень та ін.). В основі цих методик лежить несвідома схильність людини до проекції, тобто до присвоювання іншим людям рис, прагнень,інтересів хвилюючих її саму. Так досліджуваному пропонується малюнок із зображеними на ньому речами , діючими особами. Ситуація не визначена. Досліджуваному пропонується розповісти, що, на його погляд, було до цього, і діється зараз, а що буде надалі. По його висловах можна судити про мотиви. Привілей цих методик полягає в тому, що під час їх застосування знижується зніяковілість, настороженість досліджуваного завдяки тому, що він максимально втягуєтьсчя в експеримент. Хиба – важкість в тлумаченні результатів.

2. Праця і всебічний розвиток особистості

Значення праці в розвитку особистості загально визнано. У що конкретно формується роль, яку відіграє праця, що її особливості виступають як головні умови розвитку психіки людини? Можливості для цього розвитку містяться вже у самих знаряддях, предметах і результатах праці.

В знаряддях праці, крім призначення, втілено пізнання людиною явищ, законів, властивості і умов існування предметів. Умови праці теж повинні бути пізнані людиною. Предмет, знаряддя і умови праці є найбагатшим джерелом знань про істотну частину навколишньої дійсності.

Ці знання є основною ланкою в світогляді людини. Для успішного здійснення трудової діяльності вимагається участь всієї особистості індивідуума, його психічних процесів, станів і властивостей. За допомогою психічних процесів, наприклад, людина орієнтується в умовах праці, формує ціль, контролює хід діяльності.

Високі вимоги до людини пред’являють соціальні умови праці.

В різноманітних дитячих трудових об’єднаннях праця носить колективний характер і її здійснення пов’язане з включенням школяра в широку і складну систему виробничих, моральних і інших відносин. Включення учня в колективну працю сприяє засвоюванню їм названих відносин, перетворенню їх із зовнішніх у внутрішні.

Це відбувається під впливом панівних норм поведінки, суспільного погляду, організації взаємодопомоги і взаємної вимогливості, і дії таких соціально-психологічних феноменів, як внутригрупова внушаємість, змаганність. Важливою похідною цих соціально-психологічних чинників є формування відповідальності за результати праці колективу. Дослідження показали, що більшість старшокласників – членів бригад готові відповідати за результати праці своєї ланки.

Великі вимоги до людини пред’являють результати праці. Таким чином, вимоги предмету, знарядь, умов і результатів праці є найважливішою умовою розвитку психіки людини в процесі трудової діяльності.

Другою умовою розвитку психіки людини під впливом праці є доцільна діяльність самого суб’єкта. Перетворюючи предмет праці, створюючи суспільно цінні продукти, вона перетворює себе.

Для більш повного використання можливостей, що розвиває праця, вони повинні бути доповнені діяльністю старших – навчанням і вихованням.

Діяльність вихователя є третьою умовою розвитку психіки в процесі праці. В усіх видах праці формується така важлива якість особистості, як практичність. Людина з цією якістю вільно орієнтується на виробництві і в побуті. Беручи участь в колективній праці, індивид пізнає не тільки інших, але і себе: хто він є, яку цінність представляє для інших, що він спромагається.

Діти, як показали психологічні дослідження, погано знають себе, свої можливості, своє положення в колективі. В наслідок трудової діяльності діються істотні зміни. Передусім змінюється її ставлення до себе, а після цього і ставлення до колективу і педагогів. В психології зібрано багато фактів, які показують, що трудова діяльність побуджається тим, на скільки високі її результати. Із цим пов’язане формування таких мотивів як особиста значимість праці, свідомість її суспільної значущості, притязання на більш високий рівень досягнень в праці.

Праця грає велике значення в розвитку хисту учня. Хист розвивається, головним чином, в умовах провідної діяльності:

  • в дошкільному віці — в грі;
    в молодшому і середньому шкільному віці – в навчанні;
    в юнацькому – в професійно-трудовій підготовці.

Формування хисту здійснюється в тій чи іншій діяльності. В прцесі праці, наприклад, розподіл уваги стає більш широким, а його переключення більш швидким.

Велика роль праці в розвитку мислення. По мірі оволодіння трудовиминавичками розвиваються його нові форми: технічне, практичне, логічне. В процесі праці і спілкування з іншими членами трудового колективу відбувається розвиток почуттів. Включаючись у трудовий процес, дитина докорінно змінює своє подання про себе і про навколишній світ.

Радикальним образом змінюється і самооцінка. В процесі спілкування і оволодіння новими знаннями формується світогляд школяра. Робота в колективі розвиває соціалізацію особистості дитини. Розвиток хисту, почуттів і мислення робить особистість дитини понад усе — гармонійною.

Отже праця є найважливішим чинником, що впливає на розвиток особистості дитини.

3. Психологічні особливості трудової діяльності старших школярів

Рішення багатьох питань трудового виховання підростаючого покоління істотно залежить від вірного розуміння функцій, цілей і психологічного змісту дитячої праці. Праця школяра має свою специфіку. Передусім праця учнів відрізняється від прці дорослих тим, заради чого вона організована.

Дитяча праця організовується передусім з виховними цілями. Праця в суспільстві, як правило, носить колективний характер, тому від кожного учасника вимагає уміння взаємодіяти. Отже школярі повинні включатися в суспільне виробництво. Підготувати дитину до праці, це значить сформувати у неї готовність працювати.

Психологічна готовність до праці означає рівень розвитку особистості, що є достатнім для успішного освоєння будь-якого виду виробничої праці.

Формування у школяра психологічної готовності до праці діється в таких видах діяльності як:

  • гра;
  • навчання;
  • побутова та виробнича праця;
  • технічна творчість.

Як показують спостереження. Випускники навчальних закладів практично і психологічно не готові до участі у виробничій праці. З метою найкращої адаптації школярів на виробництві необхідно відбудовувати і розвивати систему НВК., причому, безпосередньо на виробництві. Головне, щоб праця учнів була безпосередньо пов’язана з виробництвом. Школярі повинні виконувати посильні замови виробництва.

Завдяки такому підходу, у учнів праця набуде більш високе значення, створяться умови для формування суспільно цінних мотивів діяльності, бо цей вид діяльності не тотожний ані навчальній діяльності, ані трудовій діяльності дорослих, ми умовно виділяємо її як учбово-трудову. В старших класах цей вид діяльності повинен стати провідним. З цією метою, в старших класах паередбачено фахове трудове навчання. Дитина, після закінчення школи, уже спромагається мати спеціальність, що дає їй передумови для швидкої адаптації на виробництві.

4.Залучення школярів в трудове самовиховання

Активна участь самого школяра в навчанні, праці, а також в перетворенні своєї особистості є найважливішою ціллю навчання і виховання. В статті ”Психологічна наука і праця виховання” С.Л.Рубінштейн писав: “Педагогічний процес, як діяльність вчителя, формує особистість, і розвиває дитину в міру того,як педагог керує діяльністю дитини, а не заміняє її”.

Формування особистості здійснюється, головним чином, в процесі власної діяльності, її власних вчинків.

Важлива роль самої дитини в формуванні її особистості необхідна ще тому, що у неї є свої потреби, прагнення, інтереси.

Несхожість планів дорослих і дітей пояснює труднощі в вихованні, тому основне завдання педагога складається у тому, щоб роль самовиховання в формуванні була якомога більша. Оптимальним періодом для самовиховання є старший шкільний вік, коли у дітей свого роду “расположеність до самовиховання ”.

В цьому віці перед дитиною стає ряд життєво важливих питань: ”Ким бути?”, “Куди піти?” та інші, діється переоцінка цінностей. Дитина готова змінювати себе, готова до самовиховання. Одним із видів самовиховання є фахове самовиховання, це прагнення юнаків та дівчат до удосконалення своєї придатності до того чи іншого фаху. Як показали дослідження психологів, уявлення школярів про прийдешній фах не дуже чітке — слабі уявлення про труднощі соціальної значимості. Важливою передумовою самовиховання є адекватна оцінка своєї відповідності вимогам фаху. В цьому напрямі учні мають труднощі тому, що у декого не сформована самооцінка хисту і своєї фахової придатності. Щоб учні правильно оцінювали свій хист необхідно проводити психологічні факультативи, на яких розповідати учням як обирається фах, яку роль в цьому грають інтереси, схильності і спроможності людини, про критерії оцінок своїх можливостей, про роль і засоби самовиховання.

5.Роль і місце педагога в трудовому вихованні школярів

Формування особистості в процесі праці діється не саме собою, а лише при певній організації праці школярів. Під організацією праці, розуміємо її впорядкування, надання їй планомірності. Організація дитячої праці повинна враховувати вікові і індивідуальні особливості дітей і закономірності їх розвитку. В процесі праці здійснюється, естетичне і фізичне виховання. Таку організацію праці має забезпечити педагог.

Від нього вимагається бути прикладом, вивчати сильні і слабкі сторони своїх учнів, організовувати діяльність та багато іншого.

Психологічний аспект діяльності педагога при вихованні засобами праці складається і впливі особовим прикладом, в управлінні впливу середовища на особистість, а також управління його трудовою діяльністю.

Педагог погоджує зміст і форми праці з педагогічними цілями, направляє трудову діяльність таким чином, щоб вона вимагала від учнів проявів таких чи інших якостей, оцінює ефективність виховних впливів. Роль педагога складається також в допомозі учню підвищити свій авторитет у ровесників.

В трудовому навчанні багато учнів домагаються чималих результатів і в загальноосвітніх предметах. В зв’язку з цим у дитини виникає потреба у визнанні. Якщо він домагається підвищити свого авторитету, отже його активність підвищується і в інших видах діяльності. І одне з головних завдань педагога — сформувати і скерувати цю активність.

Висновки

Таким чином, трудова діяльність є однім із важливих чинників виховання особистості. Занурюючись у трудовій процес, дитина докорінно змінює свою самооцінку. Вона змінюється під впливом успіхів в трудовій діяльності, що в свою чергу змінює авторитет школяра в класі. Питання авторитету, самозатвердження особливо велику роль відіграє в старшому шкільному віці.

Учитель повинен підтримати і скерувати інтерес не тільки на свій предмет, але і на інші області пізнання. Під впливом цього інтересу буде розвиватися самопізнання. Крім цього в процесі праці развиваються хист , уміння і навики. В трудовій діяльності формуються нові види мислення.

В наслідок колективної праці, школяр одержує навики роботи, спілкування, співробітництва, що покращує адаптацію дитини в суспільстві.

Праця є рівноправним предметом програми навчання. Правду кажучи, в останній час в більшості шкіл праця знаходиться в занепаді, це пов’язане як з загальною соціально-економічною ситуацією, так і загальним розвитком соціума. В зв’язку з цим трудове навчання вимагає докорінної перебудови.

Праця повинна взяти на себе більш широку функцію, ніж підготовка дітей до роботи на виробництві, але не виключаючи її. В цьому я бачу майбутнє трудового навчання.

Список літератури

  1. Платонов К. К. “Узагальнення характеристик як засіб соціально-психологічного вивчення особистості.”
  2. Іващенко Ф. І. “Праця і розвиток особистості школяра.”
  3. Фрідман Л. М. “Психологічний довідник учителя.”

автор публикации: Каневич Л.С.,вчитель трудового навчання